Який Ти великий, чудовий і сильний,
Який милосердний, мій Вічний Отець-
Прислав у цей світ Свого рідного Сина,
Щоб спас від гріхів нас, заблудлих овець.
Не в пишнім палаці Христос народився,
В хліву Він, у яслах притулок знайшов-
Бог Цар і Творець наш для нас умалився,
Щоб кожний, хто хоче, до Нього прийшов!
Немає завад! Порвалась завіса!
Палац недоступний людині простій...
У полі широкім Ангол Божий з'явився
І радісну звістку пастухам він звістив.
Прийдіть же до Бога, Йому поклоніться.
Прийміть Його Сина - Він викупив нас!
Назавжди від грішних доріг відверніться-
Давно вже чекає тебе любий Спас!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 4202 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Память - прощанье - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
этот мой экспромт навеян созвучием следующих строк стихотворения:
Арсений Тарковской «Перед листопадом» 1929г.
«Все разошлись. На прощанье осталась
Оторопь желтой листвы за окном,
Вот и осталась мне малость
Шороха осени в доме моем...»
1929
И, как часто бывает в таких заочно-эмоциональных перекличках, имеет иной - не связанный ни с личностью автора, его написавшего, ни с самим его стихом вдохновителем, ассоциативный сюжет...
Многие из нас, когда-то или где-то, возможно, однажды уже были очевидцами такой печали... или сами испытывали нечто подобное...
Людмила Солма, 31.08.2006г.
