Светло – спокойной поры середина.
Ровно плывет тишина…
Мудростью свыше рисуешь картины
И, вдохновенья полна –
Суть увядания дней обнажаешь,
Золото с серым смешав.
Осень!.. Как долго ждала урожая
Слез наглотавшись, душа…
То, что казалось туманно – далеким –
Верой одной обрести…
Ты – не печальный конец одинокий,
А благодать на пути.
Прочитано 4968 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Душа шукає душу - Василь Мартинюк "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
