Когда колодец занесло песком,
Тяжелым камнем свежесть завалило,
И не по силам все, так тяжело,
А все хорошее за гранью слова "было",
Приходит час колодец откопать,
Расчистить все и до воды добраться,
И в этом ни на шаг не отступать,
К живой воде без страха пробиваться.
Колодец высохший наполнится опять
Водой, несущей жизнь среди пусьыни,
И омертвелое начнет вдруг оживать
И голову поникшую поднимет.
Оазис жизни ценится вдвойне
Среди пустыни беспощадной, знойной.
И время радости оценишь ты вполне,
Идя пустыней, но с душой спокойной.
Прочитано 3914 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
